вестготи
ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III-IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю.
У 451 р. гунни.. зазнали жорстокої поразки від з’єднаного війська римлян, вестготів, франків і бургундів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 350).
Словник української мови (СУМ-11)