1. Словник української мови в 11 томах

вестготи

ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III-IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю.

У 451 р. гунни.. зазнали жорстокої поразки від з’єднаного війська римлян, вестготів, франків і бургундів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 350).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вестготи — -ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які в 3-4 ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вестготи — ВЕСТГО́ТИ, ів, мн. (одн. вестго́т, а, ч.), іст. Західна гілка групи германських племен готів. Наприкінці IV ст. Риму довелося зіткнутися із сильним натиском германського племені вестготів, котрих, у свою чергу, тіснили племена гунів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах