1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вестготи

вестго́ти

-ів, мн., іст.

Західне відгалуження готів, які в 3-4 ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вестготи — ВЕСТГО́ТИ, ів, мн. (одн. вестго́т, а, ч.), іст. Західна гілка групи германських племен готів. Наприкінці IV ст. Риму довелося зіткнутися із сильним натиском германського племені вестготів, котрих, у свою чергу, тіснили племена гунів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. вестготи — ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III-IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю. У 451 р. гунни.. Словник української мови в 11 томах