вибачатися
ВИБАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Просити вибачення.
Виходжу я з двору, а Семенюта дякує і вибачається, що нема чого дати за роботу (В. Барка);
Знала, що даремно образила подругу. Першою думкою було вибачитись (О. Донченко);
Поштмейстер вибачився і, тяжко зітхнувши, всівся в крісло, майже з головою занурившись у ньому (Б. Левін).
2. тільки недок., 1 ос. теп. ч., розм. Уживається у знач.: прошу вибачення, вибачте.
Дуже вибачаюсь, що самому ніколи забігти до Вас (Панас Мирний);
Виходить, значить, я – не чоловік, а якесь, вибачаюсь, непорозуміння... (Б. Антоненко-Давидович);
– Вибачаюся, – промимрив Білинкевич (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)