вибухівка
ВИБУХІ́ВКА, и, ж.
Вибухова речовина.
Якийсь контужений сержант .. розповідав дуже голосно, як він підкладав вибухівку під дот і як нею ж його оглушило, бо не встиг далеко відповзти (О. Гончар);
Призначено чергування студентських патрулів, які приходили ще затемна, перевіряли аудиторії, шукали в грубках і за радіаторами вибухівки (Р. Іваничук);
Вранці до будівлі готелю під'їхав начинений вибухівкою автомобіль із трьома терористами і вибухнув (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)