вибійка

ВИ́БІЙКА, и, ж.

1. Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки.

Червоні чоботи обула [Дідона], Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок (І. Котляревський);

– Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (М. Стельмах).

2. розм. Те саме, що вибі́йництво.

Різьбярство, вибійка, вишивка, ткацтво. У регіонах вони різнилися своїми мотивами, своєрідністю композиційних рішень (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. вибійка — ви́бійка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вибійка — -и, ж. Тканина з візерунком, що наноситься вручну за допомогою різьбленої чи набірної дерев'яної дошки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибійка — ВИ́БІЙКА (тканина з набивним узором), ВИБИ́ВАНКА, НАБИ́ВАНКА рідше. Українська народна вибійка споконвіку славилася красою та багатством орнаменту (з газети); Ой на тобі мальованка, на мні вибиванка (коломийка); На їй.. вузька спідничка з набиванки (Леся Українка).  Словник синонімів української мови
4. вибійка — Ви́бійка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вибійка — ВИ́БІЙКА, и, ж. Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев’яної дошки. Червоні чоботи обула [Дидона], Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок (Котл.  Словник української мови в 11 томах
6. вибійка — Ви́бійка, -ки ж. Набивная ткань. Котл. Ен. І. 21. Вас. 192.  Словник української мови Грінченка