вибійка
ВИ́БІЙКА, и, ж. Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев’яної дошки.
Червоні чоботи обула [Дидона], Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок (Котл., І, 1952, 74);
— Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (Стельмах, Хліб.., 1959, 43).
Словник української мови (СУМ-11)