виваження
ВИ́ВАЖЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́важити.
В І. Франка є низка праць, де з особливою чіткістю й теоретичним виваженням викладені його погляди на публіцистику як специфічний вид літературної творчості (з наук. літ.);
Після виваження вхідних дверей злочинець проник у будинок (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)