виголений

ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́голити.

Воно [лице] було кругле, скрізь виголене і страшенно червоне (В. Винниченко);

Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (С. Журахович);

Напружились мускули на Ісламовому обличчі, ще дужче випнулися вилиці і виголена борода (Р. Іваничук);

// ви́голено, безос. пред.

Вийшов Левко .. Мати Божа! чи се ж він? Сорочка на ньому чорна та пречорна, та уся вже в дірках, босий, бородою заріс, півголови уподовж виголено, зовсім як на каторгу йти (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. виголений — ви́голений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виголений — ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голити. Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (Жур., Вечір.., 1958, 181); // у знач. прикм. У якого зрізана борода або борода й вуси (про людину).  Словник української мови в 11 томах