виголений

ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голити.

Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (Жур., Вечір.., 1958, 181);

// у знач. прикм. У якого зрізана борода або борода й вуси (про людину).

Входить Ярчук; добре одягнений, виголений, прекрасна шевелюра, бадьорий настрій (Мик., І, 1957, 373).

Значення в інших словниках

1. виголений — ви́голений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виголений — ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́голити. Воно [лице] було кругле, скрізь виголене і страшенно червоне (В. Винниченко); Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (С.  Словник української мови у 20 томах