вижлуктати
ВИ́ЖЛУКТАТИ, аю, аєш, ВИ́ЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш, док., що, вульг.
Випити багато, весь уміст чого-небудь.
Що було остатнє у пляшці, вижлуктав [Демко] без чарки, нахильцем (Марко Вовчок);
Ділові люди впріли, непомітно вижлуктили дві пляшки коньяку, кожний сподівався, що співбесідник сп'яніє (Ю. Яновський);
Вони [поліцаї] й самогон той вижлуктять, і останній хлібець твій з'їдять (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)