визирцем

ВИ́ЗИРЦЕМ, присл., розм., рідко.

Услід за ким-, чим-небудь, не відстаючи; стежачи.

Іти визирцем.

Значення в інших словниках

1. визирцем — ви́зирцем прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. визирцем — присл. Визираючи, виглядаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визирцем — див. назирці  Словник синонімів Вусика
4. визирцем — Ви́зирцем нар. Высматривая.  Словник української мови Грінченка