визиск
ВИ́ЗИСК, у, ч.
Здирництво, експлуатація.
Стає земля пусткою. Навіть оплакати того лиха нікому, бо того замучили, того вже під ланцюгом женуть на тортури і визиск (з легенди);
Темні сили визиску й гноблення .. прагнуть ширити свою каїнову роботу (Н. Рибак);
Двадцять злотих на тиждень кваліфікованому друкареві, до того ж такому здібному, такому меткому, як його Бранко, – це не лише визиск, але й глум серед білого дня! (Ірина Вільде);
Немає між людьми тепла-привіту, Де визиску загусла чорна тьма (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)