визирцем
ВИ́ЗИРЦЕМ, присл., розм., рідко.
Услід за ким-, чим-небудь, не відстаючи; стежачи.
Іти визирцем.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визирцем — ви́зирцем прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- визирцем — присл. Визираючи, виглядаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визирцем — див. назирці Словник синонімів Вусика
- визирцем — Ви́зирцем нар. Высматривая. Словник української мови Грінченка