визнаватися

ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док.

1. заст. Робитися, ставати відомим.

Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія... (Марко Вовчок).

2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1–3.

Думки, погляди, переконання, що не дістали свого вираження в актах дії або бездіяльності, як би вони не суперечили інтересам суспільства, злочином визнаватися не можуть (з навч. літ.);

Найбільш напруженою сьогодні визнається праця власників підприємств, бізнесменів, менеджерів, що виконують функції управління (із журн.).

Значення в інших словниках

1. визнаватися — визнава́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. визнаватися — -нається, недок., визнатися, -ається, док. 1》 заст. Робитися, ставати відомим. 2》 тільки недок. Пас. до визнавати 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визнаватися — визнава́тися розумітися, знатися (ст): А хто ся в тім годен визнати? (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. визнаватися — ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док. 1. заст. Робитися, ставати відомим. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія… (Вовчок, І, 1955, 206). 2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1-3.  Словник української мови в 11 томах