визнавець
ВИЗНАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., рідко.
Прибічник, прихильник.
Особа завжди заслуговує на пошану – чи це людина іншої національності, чи визнавець іншої релігії або мови (з публіц. літ.);
Визнавець Христа є справжнім воїном, що завжди готовий до бою проти гріха (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)