визнаватися
ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док.
1. заст. Робитися, ставати відомим.
Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія… (Вовчок, І, 1955, 206).
2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1-3.
На нараді у старих Чупських рішили всі, щоб сам Савка відвіз сина до Львова; все він у Львові борше визнається, він там уже бувалий (Мак., Вибр., 1954, 94);
Це був загін одчайдушних хлопців, ватажком якого завжди визнавався Микола Щорс (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5).
Словник української мови (СУМ-11)