визнаний
ВИ́ЗНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́знати 1-3.
На Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів, лекторів (Мист., 2, 1966, 38);
Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Крот., Сини.., 1948, 22).
2. у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий всім або багатьом.
Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Янов., І, 1958, 439);
В числі передовиків змагання шахтарів ідуть старі досвідчені гірники, визнані майстри (Рад. Укр., 31.VIІІ 1958, 1).
Словник української мови (СУМ-11)