вика
ВИ́КА, и, ж.
Кормова рослина родини бобових, плоди якої мають форму довгих стручків.
Лийся, дощику, кругом, А найбільше над вівсом, Заіскрись на сочевиці, На люцерні і на виці (М. Стельмах);
Межи каміння вилася туга неспокійна вика, виставивши на чатах сині квіточки (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)