викаблучувати
ВИКАБЛУ́ЧУВАТИ, чую, чуєш, недок., що і без прям. дод., розм.
Танцювати, б'ючи підборами в такт мелодії.
На другому кінці стояв парубійко й викаблучував ногами у такт пісні (П. Панч);
В хлоп'ячому гуртожитку .. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)