виклацувати
ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод., розм.
Клацати раз у раз.
Рахівник на рахівниці виклацує (А. Головко);
Ярослав Петруня одним пальцем виклацує на музейної давності друкарській машинці свої сентиментально-романтичні нарисочки (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)