виклацувати

викла́цувати

-ую, -уєш, недок., розм.

Клацати раз у раз.

Значення в інших словниках

1. виклацувати — викла́цувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виклацувати — ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод., розм. Клацати раз у раз. Рахівник на рахівниці виклацує (А. Головко); Ярослав Петруня одним пальцем виклацує на музейної давності друкарській машинці свої сентиментально-романтичні нарисочки (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах
3. виклацувати — ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Клацати раз у раз. Рахівник на рахівниці виклацує (Головко, І, 1957, 299); Гуркочуть, немов по граніту, обози та гармати, лунко виклацують підковані коні (Гончар, Таврія.., 1957, 677).  Словник української мови в 11 томах