виклацувати
ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Клацати раз у раз.
Рахівник на рахівниці виклацує (Головко, І, 1957, 299);
Гуркочуть, немов по граніту, обози та гармати, лунко виклацують підковані коні (Гончар, Таврія.., 1957, 677).
Словник української мови (СУМ-11)