виколупаний
ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́колупати.
Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Іван Ле);
// ви́колупано, безос. пред.
Стару замазку з вікон було виколупано, натомість усі шпарини заклеєно паперовою стрічкою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)