виколупаний

ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́колупати.

Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Ле, Хмельницький, І, 1957, 35).

Значення в інших словниках

1. виколупаний — ви́колупаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виколупати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виколупаний — ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́колупати. Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Іван Ле); // ви́колупано, безос. пред. Стару замазку з вікон було виколупано, натомість усі шпарини заклеєно паперовою стрічкою (з газ.).  Словник української мови у 20 томах