викохувати
ВИКО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОХАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що. З любов'ю вирощувати, ростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добиватися найкращого стану, вигляду.
Дід Маркіян викохує сад “по книжках”, і немає ні в кого на селі кращих сортів груш та яблук... (С. Васильченко);
– Я вуса ці викохую аж тридцять год (О. Ільченко);
Бички в нас були, пара доморослих – самі вигодували й викохали, такі гарні (Б. Грінченко);
Таки славну дівчину викохала Гордієнчиха (М. Стельмах).
2. що, перен. Довго виношувати думку, мрію, план і т. ін., гаряче бажати виконання чого-небудь.
Він викохував свій жорстокий план, знову й знову перевіряючи себе й своє сумління, і з кожним разом все більше стверджував своє моральне право саме так вчинити (І. Багряний);
Поєдинок цей [між Гнатом і Уласом] продовжувався в затаєних намірах, що їх викохував про себе Гнат, настирливо шукаючи такого випадку, щоб прищикнути Уласові язичка (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)