викривлення
ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися.
Його [лікаря] мозок легко й радісно розбирався в складних комбінаціях наукових позицій, в складних варіантах людської конституції, в протиприродних викривленнях людського організму (Ю. Смолич).
2. Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь.
Після термічного оброблення інструмент унаслідок деформацій має викривлення (з навч. літ.).
3. перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми.
Папа підкреслює, що з початку існування людства в усіх гріхах людей винні неправда і викривлення правди (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Ви́кривлення носово́ї перегоро́дки – вроджена або набута деформація носової перегородки.
Найчастішою патологією порожнини носа є викривлення носової перегородки, що спричинює утруднення носового дихання (з навч. літ.);
(2) Ви́кривлення хребта́ – зміна нормальної конфігурації хребта, що призводить до порушення осанки.
Викривлення хребта – це такі порушення, коли посилюються фізіологічні вигини хребта або з'являються нові, нефізіологічні (з наук. літ.);
Викривлення хребта утруднює роботу внутрішніх органів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)