викривлення

ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися.

Його [лікаря] мозок легко й радісно розбирався в складних комбінаціях наукових позицій, в складних варіантах людської конституції, в протиприродних викривленнях людського організму (Ю. Смолич).

2. Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь.

Після термічного оброблення інструмент унаслідок деформацій має викривлення (з навч. літ.).

3. перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми.

Папа підкреслює, що з початку існування людства в усіх гріхах людей винні неправда і викривлення правди (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Ви́кривлення носово́ї перегоро́дки – вроджена або набута деформація носової перегородки.

Найчастішою патологією порожнини носа є викривлення носової перегородки, що спричинює утруднення носового дихання (з навч. літ.);

(2) Ви́кривлення хребта́ – зміна нормальної конфігурації хребта, що призводить до порушення осанки.

Викривлення хребта – це такі порушення, коли посилюються фізіологічні вигини хребта або з'являються нові, нефізіологічні (з наук. літ.);

Викривлення хребта утруднює роботу внутрішніх органів (з навч. літ.).