викривлення

Значення в інших словниках

1. викривлення — ви́кривлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. викривлення — [викриеўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
3. викривлення — -я, с. 1》 Дія за знач. викривити і стан за знач. викривитися. Викривлення носової перегородки — вроджена або набута деформація носової перегородки. 2》 Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь. 3》 перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. викривлення — ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися. Його [лікаря] мозок легко й радісно розбирався в складних комбінаціях наукових позицій, в складних варіантах людської конституції... Словник української мови у 20 томах
5. викривлення — АНОМА́ЛІЯ (порушення нормального розвитку чого-небудь; про когось, щось, що має який-небудь відступ від норми), НЕНОРМА́ЛЬНІСТЬ, ВІДХИ́ЛЕННЯ, ВИ́КРИВЛЕННЯ, НЕПРА́ВИЛЬНІСТЬ, ПАТОЛО́ГІЯ, АНОРМА́ЛЬНІСТЬ книжн. Словник синонімів української мови
6. викривлення — ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися. Неправильний відбір або копіювання життєвих фактів веде до викривлення, спотворення дійсності (Деякі пит. поет. майстерн. Словник української мови в 11 томах