викривлення
ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися.
Неправильний відбір або копіювання життєвих фактів веде до викривлення, спотворення дійсності (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 157);
Писарєв був рішучим противником тривалих класних занять, тому що вони викликають викривлення хребта і різні хронічні хвороби (Шк. гігієна, 1954, 21).
2. Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь.
Після термічної обробки інструмент внаслідок деформацій має викривлення (Технол. різального інстр., 1959, 119).
3. перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми.
Скільки там [в Америці] людей, що.. милуються огидними викривленнями людського єства (Рильський, III, 1956, 374).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викривлення — (неправильне міркування) спотворення чогось, перекручення, кривотлумачення. Словник синонімів Полюги
- викривлення — ви́кривлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- викривлення — [викриеўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- викривлення — -я, с. 1》 Дія за знач. викривити і стан за знач. викривитися. Викривлення носової перегородки — вроджена або набута деформація носової перегородки. 2》 Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь. 3》 перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викривлення — ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися. Його [лікаря] мозок легко й радісно розбирався в складних комбінаціях наукових позицій, в складних варіантах людської конституції... Словник української мови у 20 томах
- викривлення — АНОМА́ЛІЯ (порушення нормального розвитку чого-небудь; про когось, щось, що має який-небудь відступ від норми), НЕНОРМА́ЛЬНІСТЬ, ВІДХИ́ЛЕННЯ, ВИ́КРИВЛЕННЯ, НЕПРА́ВИЛЬНІСТЬ, ПАТОЛО́ГІЯ, АНОРМА́ЛЬНІСТЬ книжн. Словник синонімів української мови