викривлення

АНОМА́ЛІЯ (порушення нормального розвитку чого-небудь; про когось, щось, що має який-небудь відступ від норми), НЕНОРМА́ЛЬНІСТЬ, ВІДХИ́ЛЕННЯ, ВИ́КРИВЛЕННЯ, НЕПРА́ВИЛЬНІСТЬ, ПАТОЛО́ГІЯ, АНОРМА́ЛЬНІСТЬ книжн. У нас ми бачимо ту анамалію, що галицько-руський театр держиться досі в переважній мірі працею і грішми духовенства (І. Франко); Статева ненормальність; — Коли звичайнісінька людина зі здоровою психікою товаришує чи часто спілкується з ненормальною людиною, то вона ніби переймає дещо від її хвороби, від її відхилення (Є. Гуцало); Його (Нен Сагора) мозок легко й радісно розбирався ..в складних варіантах людської конституції, в протиприродних викривленнях людського організму (Ю. Смолич); Ніколи на його (столоначальника) обличчі не з'являлося усмішки, нічого не відбивалося на ньому: ні злодійського, ні доброго; без усякої різкої неправильності, воно було мармурово холодним (О. Полторацький); Патологія мислення починається тоді, коли працівник чекає, що хтось постійно ставитиме йому щось за мету (з журналу); Якщо емоції здатні породжувати анормальність свідомості, викликати екстази, осягання, галюцинації, привиди, то глузд зобов'язаний пропускати лише раціональне (з журналу).

ВИ́КРИВЛЕННЯ (неправильне пояснення, міркування), ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, СПОТВО́РЕННЯ, КРИВОТЛУМА́ЧЕННЯ рідше. Поговорімо трохи про помилки, а то й про викривлення оригіналу (М. Рильський); Її обурило перекручення з боку критика (О. Донченко); Неправильний відбір або копіювання життєвих фактів веде до викривлення, спотворення дійсності (з наукової літератури); Високе патріотичне звучання "Слова" (поеми М. Рильського) не давало ніяких підстав для кривотлумачення (С. Крижанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викривлення — (неправильне міркування) спотворення чогось, перекручення, кривотлумачення. Словник синонімів Полюги
  2. викривлення — ви́кривлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. викривлення — [викриеўлеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. викривлення — -я, с. 1》 Дія за знач. викривити і стан за знач. викривитися. Викривлення носової перегородки — вроджена або набута деформація носової перегородки. 2》 Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь. 3》 перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. викривлення — ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися. Його [лікаря] мозок легко й радісно розбирався в складних комбінаціях наукових позицій, в складних варіантах людської конституції... Словник української мови у 20 томах
  6. викривлення — ВИ́КРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́кривити і стан за знач. ви́кривитися. Неправильний відбір або копіювання життєвих фактів веде до викривлення, спотворення дійсності (Деякі пит. поет. майстерн. Словник української мови в 11 томах