викривати

Значення в інших словниках

1. викривати — викрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. викривати — (показувати справжню суть когось) зривати маску (машкару) з кого; (виявляти приховані наміри) розкривати карти чиї; (розкривати чиїсь нечесні, підступні дії) виводити на чисту (свіжу) воду кого. Словник фразеологічних синонімів
3. викривати — (кого) демаскувати, виводити на чисту воду, зривати маску з; (що) підіймати завісу над чим; (злочин) виявляти, розкривати; дк. ВИКРИТИ, (щось таємне) ок. висвітити; (кого) довести злочин кому, з. висвідчити кого. Словник синонімів Караванського
4. викривати — -аю, -аєш, недок., викрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Виявляти злочинні чи негативні дії або причетність кого-небудь до цих дій. 2》 Робити відомим, засуджуючи (хиби, неправильності в чому-небудь, чиїсь дії і т. ін.). 3》 Розкривати, показувати щось приховане. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. викривати — ВИКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КРИТИ, ию, иєш, док. 1. кого, що. Виявляти приховане, злочинні чи негативні дії або причетність кого-небудь до цих дій. Вже й дощі почали накрапати. Словник української мови у 20 томах
6. викривати — див. розвінчувати Словник синонімів Вусика
7. викривати — ВІДКРИВА́ТИ (робити відомим те, що було прихованим, таємним), РОЗКРИВА́ТИ, ВИКРИВА́ТИ, З'ЯСО́ВУВАТИ, ХВАЛИ́ТИСЯ. — Док.: відкри́ти, розкри́ти, ви́крити, з'ясува́ти, похвали́тися. Словник синонімів української мови
8. викривати — ВИКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КРИТИ, ию, иєш, док., перех. 1. Виявляти злочинні чи негативні дії або причетність кого-небудь до цих дій. — Треба використовувати кожний випадок і кожний факт, що викриває попівське шахрайство (Мик. Словник української мови в 11 томах
9. викривати — Викрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. викрити, -рию, -єш, гл. Открывать, открыть, обнаруживать, обнаружить. Желех. Словник української мови Грінченка