викривляти
ВИКРИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́КРИВИТИ, влю, виш; мн. ви́кривлять; док., що.
1. Робити що-небудь нерівним, кривим.
Дія тяжіння до Сонця весь час викривляє шляхи Землі і планет (з навч. літ.);
// Перекошувати в гримасі обличчя, рот, губи.
Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (О. Донченко);
В темній маленькій кімнатці лежить на нужденній постелі старий чоловік із шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба (Н. Кобринська);
Вона, не поглянувши на мене, викривила погірдливо уста (О. Кобилянська).
2. перен. Перекручувати, спотворювати, показувати, подавати в неправильному вигляді.
Хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Не я показала школярів у кривому дзеркалі, а критик, як криве дзеркало, викривив мій твір (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)