викривлятися
ВИКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КРИВИТИСЯ, виться; мн. ви́кривляться; док.
1. Робитися нерівним, кривим.
Найбільша шкода від грушевої медяниці в тому, що пошкоджені паростки викривляються, погано розвиваються й навіть усихають (з наук. літ.);
// Набувати перекошеного вигляду (про обличчя, його риси і т. ін.).
Губи в Петушека погордливо викривились. Він спробував розсміятися (Ю. Шовкопляс).
2. перен. Робити неприродні рухи тілом, гримаси і т. ін.
Репетиція почалась. Гаркун був справдешнім режисером. Він кричав, лаявся, бундючився, викривлявся і весь час коверзував Петренками, як сам хотів (В. Винниченко).
3. тільки недок. Пас. до викривля́ти.
Політ яскравого метеора іноді залишає на небі світлу смугу – метеорний слід. Він швидко викривляється повітряними течіями (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)