викритий

ВИ́КРИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́крити.

Знав священик, що не милують тепер викритих прислужників царської таємної поліції (О. Донченко);

Побачивши, що він викритий, хлопець шарпнувся, щоб утекти, але міцна рука схопила його за комір (В. Малик);

// ви́крито, безос. пред.

Після події в Чорному яру крадіжки притихли; чи то коноводи полякалися, що їх викрито, чи то їм не було ходу за пильною вартою (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. викритий — ви́критий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викрити. || викрито, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викритий — ВИ́КРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́крити. Знав священик, що не милують тепер викритих прислужників царської таємної поліції (Донч., III, 1955, 155).  Словник української мови в 11 томах