викупник

ВИКУПНИ́К, а́, ч., заст.

Той, хто викуповує кого-, що-небудь.

Коли збідніє твій брат і продасть із своєї посілості, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. викупник — викупни́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. викупник — -а, ч., заст. Той, хто викупляє що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викупник — ВИКУПНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто викупляє що-небудь.  Словник української мови в 11 томах