викурювання
ВИКУ́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вику́рювати.
Викурювання однієї сигарети рівноцінне перебуванню на пожвавленій автомагістралі протягом 36 годин (з наук.-попул. літ.);
На користь гетьманської адміністрації йшла показанщина (податок на викурювання горілки) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)