викурювання

вику́рювання

-я, с.

Дія за знач. викурювати.

Значення в інших словниках

1. викурювання — вику́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. викурювання — ВИКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вику́рювати. Викурювання однієї сигарети рівноцінне перебуванню на пожвавленій автомагістралі протягом 36 годин (з наук.-попул. літ.); На користь гетьманської адміністрації йшла показанщина (податок на викурювання горілки) (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. викурювання — ВИКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вику́рювати. На користь гетьманської адміністрації йшла показанщина (податок на викурювання горілки) (Іст. УРСР, І, 1953, 274).  Словник української мови в 11 томах