викінченість
ВИ́КІНЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до ви́кінчений 2.
Вже все у виставі стало на своє місце, а режисер усе не випускав п'єсу, домагаючись повної викінченості кожного образу (В. Собко);
Монументальні споруди Бойківщини вражають як викінченістю загальних форм, так і майстерним обробленням деталей (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)