викінчення

ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́кінчити.

Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. викінчення — ви́кінчення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. викінчення — -я, с. Дія за знач. викінчити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38).  Словник української мови в 11 томах