викінчення
ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити.
Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити.
Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)