викінчення

ви́кінчення

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. викінчення — -я, с. Дія за знач. викінчити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Г. Коцюба).  Словник української мови у 20 томах
3. викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38).  Словник української мови в 11 томах