1. Словник української мови у 20 томах

викінчення

ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́кінчити.

Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Г. Коцюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викінчення — ви́кінчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. викінчення — -я, с. Дія за знач. викінчити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38). Словник української мови в 11 томах