викінчений
ВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́кінчити.
З викінчених перекладів я маю “Життя і філософські думки Пінгвіна” пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Леся Українка);
Готова, вже викінчена дорога, обігнувши скелю, зникала десь у горах за перевалом (О. Гончар);
// ви́кінчено, безос. пред.
Викінчено в камені Софію Київську, і собор стояв рожевим дивом посеред білих снігів (П. Загребельний).
2. у знач. прикм. Довершений, досконалий; який досяг найвищого рівня.
Тепер її [незнайомки] образ став абсолютно викінченим і близьким (В. Підмогильний);
Світ здається викінченим, як поема Митця старого, – а буває часом, Коли хотілось би його зламати, Розвіяти, по вітру розпустить! (М. Рильський);
Його біле личко з тонкими викінченими рисами блідо зарожевілось (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- викінчений — ви́кінчений 1 дієприкметник від: ви́кінчити ви́кінчений 2 прикметник досконалий Орфографічний словник української мови
- викінчений — г., довершений, досконалий. Словник синонімів Караванського
- викінчений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до викінчити. 2》 прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Викінчена поезія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викінчений — див. досконалий Словник синонімів Вусика
- викінчений — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- викінчений — Ви́кінчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викінчений — ВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кінчити. З викінчених перекладів я маю "Життя і філософські думки Пінгвіна" пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах