викінчений
ви́кінчений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до викінчити.
2》 прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Викінчена поезія.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викінчений — ви́кінчений 1 дієприкметник від: ви́кінчити ви́кінчений 2 прикметник досконалий Орфографічний словник української мови
- викінчений — г., довершений, досконалий. Словник синонімів Караванського
- викінчений — ВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́кінчити. З викінчених перекладів я маю “Життя і філософські думки Пінгвіна” пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Леся Українка); Готова, вже викінчена дорога, обігнувши скелю... Словник української мови у 20 томах
- викінчений — див. досконалий Словник синонімів Вусика
- викінчений — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- викінчений — Ви́кінчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викінчений — ВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кінчити. З викінчених перекладів я маю "Життя і філософські думки Пінгвіна" пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах