викінчення
ви́кінчення
-я, с.
Дія за знач. викінчити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викінчення — ви́кінчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Г. Коцюба). Словник української мови у 20 томах
- викінчення — ВИ́КІНЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́кінчити. Його заклопотаність ще збільшилась із викінченням першої кліті, коли стали готуватися до спуску її на воду (Коцюба, Нові береги, 1959, 38). Словник української мови в 11 томах