виломлений
ВИ́ЛОМЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́ломити.
Скинув [Андрій] черевика, одслонив стельку і вклав під неї виломлений шмат, а тоді припасував стельку й взувся (І. Багряний);
Аби підігнати неслухняних кіз, Іванко замахнувся на них галузкою, потай виломленою з дядькового горішника (із журн.);
* Образно. Покоління – категорія конкретного історичного чину. Виломлена з індивідуального історичного контексту, вона перетворюється на вихолощену форму позначення елементарного вікового поділу і не має ніякого смислового навантаження (з наук. літ.);
// ви́ломлено, безос. пред.
Десятки неповторних храмів Волині було піддано небаченому вандалізму – виломлено вікна, двері, розбито іконостаси (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)