виломлювати
ВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОМИТИ, млю, миш; мн. ви́ломлять; док., що.
Те саме, що вила́мувати.
Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець (Леся Українка);
Мар'ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси (М. Стельмах);
Я отеє виломив собі коляку та йду і озираюсь (Г. Квітка-Основ'яненко);
Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила (М. Коцюбинський);
Як була я в лужку, виломила ніжку (Сл. Гр.);
Іноді через надтріснутий малий закаблук можна виломити собі ногу (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)