вильоти
ВИЛЬО́ТИ, ів, мн., заст.
Відкидні рукави старовинного одягу.
Попереду всiх, на вороному конi, їхав у червоному жупанi, з широкими вильотами, сам Нечай (А. Кащенко);
В Орисиній уяві раптом виріс бравий, як намальований, січовий лицар у дорогому червоному жупані з вильотами (С. Черкасенко);
Ще й які жупани – гаптовані, з заковрашами, широкими вильотами, руки козаки висувають у роздери, а довгі рукави позав'язувані ззаду й висять, неначе крила (Ю. Мушкетик);
Кунтуш шився з дорогого кольорового сукна, з великими прорізами для рук і довгими “фальшивими” рукавами (вильотами), які перекидали через плечі на спину (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)