вильце
ВИЛЬЦЕ́, ВІЛЬЦЕ́, я́, с., етн.
Те саме, що гільце́.
Кожній хочеться, щоб їй дружки .. весільних пісень проспівали, .. щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко);
Проти отцього почесного місця світив, як сонце, красен коровай з зелененьким вильцем, а на ньому – калина з хмелем, житній колос з цмином, барвінок з рутою, васильок з ласкавцем (К. Гриневичева);
Ішли [дівчата] .. веселі, уквітчані, несучи поперед себе вільце (Д. Міщенко);
Установлюють вільце на весільному столі. Воно символізує започаткування нової родини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)